Чи замислювались ви, звідки походить фразеологізм «внести свою лепту»? – НБУ

«Лептою» називали дрібну розмінну мідну або бронзову монету у державах Класичної та Елліністичної Греції. Пізніше назва стала вживатися й для опису найменших римських монет на теренах грецькомовних регіонів Римської імперії.
У буквальному перекладі з грецької слово «лепта» має значення «малий», «тонкий». Грецькомовне слово увійшло до лексикону інших мов насамперед завдяки епізоду, описаному у XII главі Євангелія від Марка. В одній з притч розповідається про бідну вдову, яка під час збору пожертвувань поклала в жертовну чашу єрусалимського храму все, що у неї було, – дві лепти. У цій історії щедрим внескам багатіїв, які жертвують, не бідніючи, протиставлено скромний внесок бідної вдови, яка віддала все, що мала.
Відповідно до цього епізоду фразеологізм «внести свою лепту» має значення «взяти посильну участь». «Вдовиною лептою» називають формально невеликий внесок у спільну справу, який, втім, має велику значимість з огляду на свою вартість для особи, яка його робить.
Біблійна історія знайшла відображення в мистецтві. Зокрема, вона послужила сюжетом картин Жуау Зеферіну да Кошта «Лепта вдови» (1876), Джеймса Тіссо «Вдовина лепта» (1886 –1894), фрески Лудовіко Мацоліно «Мойсей і скрижалі закону» (1525–1530).
Лептою називали також розмінну грошову одиницю Грецької держави, що дорівнювала 1/100 фенікса (протягом 1827–1832) та драхми (1832–2002).
Починаючи з 2002 року, коли як офіційну валюту у Греції впровадили євро, лептою неформально стали називати монети євроцентів грецького карбування. На «національній» стороні грецьких монет євроцентів номінал позначається у лептах.
На фото: картина Джеймса Тіссо «Вдовина лепта» (1886 –1894)
Поділитись новиною
Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на email
Email
Поділитися на telegram
Telegram

ВАЖЛИВО

Популярні